Огляди Оновлено: 22 Лютого 2024

Огляд Inscryption – Колекційна карткова гра з елементами Roguelike

Атмосферна та з ретро естетикою Inscryption є третьою грою від студії Даніеля Маллінза.

Я давно бачив як люди дико фанатіють із цієї гри, не до кінця розуміючи чому. Тому зайшов, дійшов до фіналу, дуже дико кайфонув і зрозумів, що цей шедевр закінчив лише свій перший акт. Ставте свічки, пакуйте свій картковий звіринець, ми ще тільки починаємо.

❗️ВАЖЛИВО

Перш ніж братися за якийсь проект містера Маллінза, переконайтеся, що ви проходите їх у хронологічному порядку, інакше ви встрянете в мою пастку і пройдете гру не помітивши всіх секретів і таємниць. Так що так – починати варто з Pony Island та The Hex, огляди яких можете глянути у мене у профілі.

Ви не маєте і найменшого поняття наскільки глибокі всі кролячі нори, що він всіляко приховує від своїх фанатів, так що заради свого блага – знайомтеся з проектами в правильному порядку, якщо хочете зрозуміти те, що відбувається.

Музика та саунд-дизайн

Перш ніж почнемо — поставте собі цю шикарну композицію на тлі:

Добре, ось тепер починаємо.

І ТАК, тут чудовий саунд-дизайн та саундтреки. Пам’ятаєте мій огляд Cultist Simulator? Ось тут теж саме – у всіх звуків, починаючи від карт і закінчуючи промовою персонажів, так і несе тутешнім антуражем.

Єдина відмінність від культиста в цьому питанні полягає в тому, що Inscryption не намагається лякати атмосферою незвіданості та незримої небезпеки, а скоріше підганяє гравця продовжувати гру, намагаючись постійно нагадувати, що наша «свічка життя» може згаснути у будь-який момент. Лісовик всіляко знецінює наше життя, бо ми лише фігурка в його (?) грі.

Графіка

Насправді дурний пункт, бо чіплятися до графіки у ретро грі це – Ідіотизм. Як і саунд-дизайн, графіка тут дуже впливає на антураж ретро гри. Можу похвалити за те, як цей ефект ретро всіляко тут обігрується: курсор переміщається з гальмуванням, екран видає звуки щоразу як ми перемикаємо його, а меню взагалі працює так, що одна кнопка не робоча, втім чому так дізнаємося ми набагато пізніше 🌚.

Перемикання між пунктами відбувається за допомогою перенесення іконки в комірку, очевидний референс на те, як ми так само викладаємо карти на поле в грі. Та й глюки в грі коли трясе та чорніє екран теж належить до цих ефектів.

З цікавого – Inscryption єдина гра всесвіту, що грається у 3D, Поні Айленд не береться до уваги, там від 3D рівно хвилина геймплею. І знаєте, що? Гра після всіх цих глюків, ретро ефектів та іншого виглядає ДУЖЕ непогано. Особисто я не відчував того, що Inscryption виглядає бридко, навіть навпаки, ця рвана графіка та освітлення навіть манили мене зіграти ще партійку.

Атмосфера

Саунд-дизайн гри, місцеві саундтреки, естетика обшарпаних приємних декорацій, дизайн речей і оточення при самотніх свічках… Тут так і віддає цим духом затишку і в той самий час настороженості та містики, який я до пуття і пояснити не можу. Розробники Inscryption чудово знали що роблять коли створювали цю чіпляючу атмосферу.

Геймплей

Сказав би я, що це найнезвичайніша частина гри, однак у нас попереду пункт сюжету та лора, тож ні. Отже, у чому полягає геймплей? Ми граємо в карти з Лісовиком, використовуючи звірів та інколи предмети оточення що викладаємо на полі.

У карт є своє здоров’я, атака, ціна (безкоштовно, жертва, кістки) і здібності. Які є одними з головних елементів гри що вносить частку хаосу у геймплей. Як щодо того, щоб зрушити карти в бік? Може хочете, щоб ця карта побігла убік? Можна поставити дикобраза при атаці якого ворог буде отримувати шкоду, або кішку всі 9 життів якої можна принести в жертву, є богомол який атакує по діагоналях, є ворон що б’є крізь ворогів, є жаба що блокує наскрізну шкоду, є вовченя якому потрібно час, щоб підрости до повноцінного вовка.

Є предмети розхідники на кшталт ножиць, щоб розрізати карту ворога, гак, щоб переманити когось до себе, тварини в банках яких можна використовувати, плоскогубці, (не хочу тут говорити, що потрібно ними виривати) і так далі.

Вам цього мало? Без проблем, на ігровій карті розкидані купа ситуацій, будь то багаття з підозрілими мандрівниками, мисливець, крамарка, ритуальний камінь, мікологи до речі, пам’ятаєте їх? Ага, The Hex, апгрейд карт, печера випробування і так далі.

Всі перераховані вище локації й персонажі всіляко змінюватимуть ваші карти в гірший або кращий бік, щоб при наступній сутичці ви могли дати відсіч з кращою колодою. Добре, встанемо з-за столу і… Ах так, ви ж знали, що гра проходить за столом у хатині, всередині якої знаходиться просто темрява секретів та активностей, втім розкрити все в першому проходженні просто неможливо? Гра ніяк не каже вам куди потрібно йти та де шукати секрети.

Сюжет та ЛОР

Вся жесть, усі сміливі сюжетні повороти, змови, таємниці, оманливий фінал гри – саме цей пункт причина чому замість 9 балів я готовий піднести Inscryption на 10 балів. Хто пройшов гру зараз єхидно посміхаються побачивши, як я розхвалюю одного Лісовика і гру проти нього, чи не так? 🌚

Що ж, далі будуть спойлери та мої міркування щодо лора та зв’язку з іншими інді проектами Маллінза. Не читайте його якщо не грали, це той тип ігор, від яких ви повинні очікувати нічого, щоб отримати максимальний ефект ВАУ.

⚠️СПОЙЛЕРИ – натисніть, щоб прочитати.

Ігри Даніеля Маллінза пов’язані і я про це вже говорив. Обол що ми можемо знайти в Pony Island спокійно зустрічається тут, Садо з The Hex з’являється у фіналі гри, трикутник, синій чоловік, Сатана…

Розбори одного тільки Inscryption які охоплюють плюс мінус більшу частину деталей у грі на ютубі йдуть як мінімум годину, і це ще й без урахування ARG. Є й просто окремі годинні відео, де розповідають ЗВИЧАЙНІ секрети гри, без лорних сегментів.

Загалом, переказувати сюжет не бачу сенсу, однак будемо чесні: То як нас постійно водили за ніс протягом усього проходження це найкраще, що є в цій самій грі. Хибний фінал з перемогою над Лісовиком, думка, що ми правда можемо замінити переписувача… Ну і звичайно ж думка, що ми нібито зупинили PO3, в той час, як цей хитрий горностай у таємному фіналі чудово дає знати, що ще повернеться. Супутньому з усіх боків обману таємниці і сюжет лише зміцнюють те, наскільки добре тут побудовано оповідання. Персонажі у грі харизматичні, причому усі.

Навіть тупий рибалка і самотній капелюшник у 3 акті здаватимуться кльовими персонажами, хоча обидва начебто й опрацьовані гірше за інших, але це не робить їх поганими. СТИМУЛЯЦІЯ та «Рибка?» у мене потім ще пристойний час сиділи у голові.

Точно! Гра робить так що ви прив’язуєтеся до неї та закохуєтесь у персонажів, щоб зрештою… Обірвати цей зв’язок з максимальним горем. Та коли ми дивимось на самотнього мага, що танцює у титрах гри знаючи (поки, що 🌚), що вона стерта ми встаємо зі скупою сльозою та кажемо собі, що ви не забудете цих персонажів.

Не хотів би робити теорій, але єдине пояснення чому персонажі різних ігор постійно зустрічаються між собою – той факт що люди з GameFuna щоразу тестують на персонажах свої нововведення. Звідси й мікологи, які з’являються в Inscryption, і механік, яку ми зустрічаємо у 2 акті.

Ми переконалися в тому, що вони зберігають пам’ять після перенесення, так що можна допустити те, що замість хрестоносців (чиї душі втекли), Сатані спало на думку проводити випробування на персонажах ігор. Однак задля чого все це?

Код Карнофеля, що згадали тут, поки що єдине пояснення. Однак планам GameFuna в найближчому майбутньому схоже за все протистоятимуть Садо разом з PO3 (втім його мотиви досі невідомі). Думаю, частина питань зникне з виходом другого Pony Island.

10/10

Коли я тільки запустив гру та пограв буквально перші 20 хвилин вже був готовий вліпити їй 9 з 10, але пройшовши цю воістину незабутню пригоду та отримавши досвід що навіть порівняти мені не з чим я з повною готовністю заявляю що ця гра для мене абсолютний шедевр серед проектів Інді індустрії.

Знімаю капелюх Маллінз, ти як завжди не перестаєш дивувати, чекаю Pony Island 2 щоб вкотре відчути справжнє захоплення від проходження.