Огляд Argumentum ad culpam – Готична візуальна новела
Чи варто грати у сюрреалістичну візуальну новелу Argumentum ad culpam? Сюжет та геймплей української гри.
Так вже сталося що за моїми спостереженнями український ігровий простір найбільший розвиток отримує в жанрі новел та квестів, якщо судити з кількості зіграних мною українських ігор.
Тож так, сьогодні ми знову поговоримо про візуальну новелу, мені здається, що ще трохи і я стану професійним оглядачем новел. Тому що мені їх активно пропонують розробники й Argumentum ad culpam не виняток.
Сюжет – Чаклун якому краще не знати істини
Основний сюжет Argumentum ad culpam в тому, що головний герой, чаклун Люфтшльосер прокинувшись одного разу у своїй вежі й зрозумів, що щось не так і він втрачає свої сили. Почитавши договір він приходить до висновку, що можливо його патрон трошки дав дуба, що насправді неможливий розвиток подій. Тому наш герой вирішує в цьому розібратися, що приводить його до подорожі між вимірами та знайомством з деякими сутностями.
Ласкаво просимо в темний світ готики
Якщо говорити про одну з основних частин візуальної новели, а саме візуал. То це одна з причин чому я не можу твердо рекомендувати гру. Річ у тім, що візуальна частина тут виконаний в сюрреалістичному стилі й хоча це доповнює сюжет гри мені такий стиль гри не зайшов і це при моїй любові до всякої шизи.
Геймплей – Істина народжується в суперечках
Геймплей в Argumentum ad culpam стандартний, гортаємо текст робимо вибори, але все це подано під доволі цікавим соусом суперечок між, назвемо це «Демонічними сутностями» де герой по сюжету має стати суддею. І дані сегменти дійсно подекуди нагадують жвавий судовий процес.
От тільки аргументи вашого опонента і вас перетворюються в зброю і буквально можуть поранити супротивника. Опис цих моментів доволі непоганий і за живої уяви це все може вилитись в непоганий екшн з золотими списами та битвами святих ангелів. Де в кінці бою проголошується істина.
Окремо слід згадати музику, яка, напевно, робить для занурення в атмосферу своїми партіями піаніно трохи більше аніж візуальна частина.
Сама ж історія в грі для мене під кінець перетворилась в якийсь не дуже якісний фанфікшен, хоча до цього йшло все плюс мінус добре. Радує що хоч сама гра це розуміє і дещо висміює це. В грі десь приблизно 13 кінцівок і хоч я поглянув ще не всі, але не думаю що це якось кардинально змінить думку мою думку про те, що сюжет в грі конкретно просідає під кінець для мене.
Якщо підбивати підсумки, то я навряд чи можу рекомендувати Argumentum ad culpam не фанатам візуальних новел. В основному через візуальну частину та слабкістю сюжету в кінці. А це головні елементи для ігор цього жанру. Не можу сказати, що гра однозначно погана, тут кожен хай сам вирішує. Пишіть свої враження від новели в коментарях, мені буде цікаво їх дізнатись.
Оцінка: Один гримуар знайдений на смітнику.
Опубліковано: 2 Травня 2024
Kurasagi Фанат Японщини та різної ігрової шизи.
