По факту в заголовку все сказано. А також хочу наголосити, що грав я в ігри подібного жанру мало, тому десь можу бути тотально не правий (саме в оцінці карткових рогаликів). Але дізнавшись, що виходить українська гра, з озвучкою та ще й по моєму улюбленому сетингу я не міг пройти мимо.
Перед нами майже типовий картковий рогалик. Чому майже? Ну бо ми тут маємо дві колоди, бойову та подорожей.
З бойовою все зрозуміло тут класичний процес складання білду та розігрування карт з подальшими наслідками.
З цікавого можна відмітити те, що в бою є система комбо, тобто чим більше ви розігруєте карт одного типу, тим більша додаткова шкода. Так вони невеликі всього по +1 бонусу, але інколи це дуже вирішує.
Інша колода це колода подорожі, по факту це умовні “поверхи підземелля” які відділяють вас від боса. Три, а за певних умов чотири колоди, наповнені різноманітними івентами, простими міні іграми як от знайди пару тощо і загалом перебирати колоду подорожі мені подекуди цікавіше ніж брати участь в боях, бо може там ще якийсь івент, який я не бачив.
Кожен з івентів ще й має різні шляхи вирішення, особливо подобається те, що немає однозначно поганих чи хороших кінцівок. Є ті які вам менше сподобались, хоча й бувають деякі винятки.
Ще одна механіка це предмети, їх тут…багато…ДУЖЕ БАГАТО. Настільки що за певних обставин у вас з’явиться додатковий ворог у вигляді інтерфейсу як жартували деякі гравці. Але це цілий шар геймплею який дуже сильно на нього впливає, позаяк надає протагоністу додаткові активні та пасивні абілки.
Крім того, якщо ви зберете певні предмети разом ви можете також зібрати ультимативний предмет, який буде поєднувати особливості всіх своїх складових. І це без згадки розхідників які звичайно тут є.
Однак всі ці предмети заблоковані прогресією і це момент не всім гравцям сподобається. Тут варто зробити примітку, що все сказане далі буде актуально для режиму кампанії.
У Menace from the Deep дуже сильний нахил в прогресію, що мені в цілому нормально, але тут треба чітко розуміти що спершу ви й перший акт не подужаєте деякий час. І це нормально, але у нас є ще прогресія бази й спочатку воно здається ну що там ті +5 до хп. Але потім бонуси все суттєвіші, тому якщо ви хочете по швидкому пробігти гру, а потім новий ран, ні, не вийде, треба трішки гріндити та не забивати на прогресію.
Хіба що я не розумію чому класи персонажів закриті за прогресією. Хоча вони й відкриваються доволі швидко.
Класи це також окрема річ в грі, у кожного з них свої особливості та механіки, так є професор який живе за рахунок союзників. Культист якому треба стакати жагу крові для сильнішого прокасту. Ну і детектив у якого є помічник який сам себе лікує.
Хоча те що я сказав доволі умовне. Оскільки ви можете відкрити колоди які розкривають персонажа з іншої сторони. Роблять професора токсичним, буквально. А детектива примушують грати від союзників. Або ви можете створити взагалі щось своє.
Окремо хочу відмітити повну українську локалізацію з дубляжем, що для мене однозначний плюс. Хіба що торговець спамить однакові фрази, що не дуже.
Візуальний стиль Menace from the Deep в мене викликає питання. Він мені подобається, але в мене інколи відчуття, що я дивлюсь на візуал зроблений ШІ, це не претензія, просто враження. Якщо це такий у художника стиль, то я вибачаюсь за порівняння.
8 – 8 котів Говарда Філіпса Лавкрафта з 10 😀
Я однозначно рекомендую Menace from the Deep усім фанатам лавкрафтіанського сетингу або тим, хто шукає щось нове у жанрі й втомився від фентезі. Гра може здатися складною, але це саме той випадок, коли повільний і обдуманий підхід дозволяє зануритися ще глибше в її атмосферу та механіки.
